Нарціс та німфа Ехо, 1856. Папір, сепія. 25,7x21,2. Ліворуч унизу чорнилом авторський підпис: Т. Шевченко, на звороті номер і назва: 7. Нарцись и нимфа ехо. Цей твір художник виконав в урочищі, розташованому за кілька кілометрів від Новопетровського укріплення, що по-казахськи називається Шугім, або Шиле, або Балка. Про урочище поет згадує у своєму "Щоденнику". Художник використав один з варіантів давньогрецького міфа про самозакоханого Нарціса — сина річкового бога Кріса і німфи Ліріопи, переказаного Овідієм у "Метаморфозах". Саме той варіант, де розповідається, як німфа Ехо від безнадійного кохання до Нарціса так висохла, що від неї залишився тільки голос. А Нарціс, закохавшись у власне відображення у воді, помер від нерозділеного кохання. За волею богів, він перетворився на квітку, яку назвали його ім'ям. На малюнку зображено Нарціса, який нахилився над мініатюрним озером кришталево прозорої води. Він простягнув руку, щоб зачерпнути води, і застиг, милуючись своєю вродою. З-за дерева виглядає німфа.
