Автопортрет 1851. Папір, олівець, білило. 22,1 х 17,7. Автопортрет тотожний з автопортретом художника на малюнку "Серед товаришів", що підтверджує одночасність їх виконання, тобто під час Каратауської експедиції. Психологічний автопортрет — свідчення сповненого відчаю життя творчої особистості. Змарніле обличчя, лисіюча голова, густа широка борода — документальний образ Шевченка, якого недавно під арештом привезли на Мангишлак до Новопетровського укріплення. Затемнені очні западини акцентують увагу на сумному, проникливому погляді. Про умови, в яких виконувався автопортрет, залишив відомості Броніслав Залєський: "В часі тої мандрівки Шевченко зробив для мене чорною крейдою свій портретик... Портретик був дуже подібний, замість зеркала послугувався артист збанком з водою, бо іншого зеркала не мали ми в степу. Не було також ані бритви, ані цирюльника, і для того носили ми бороди, хоч властиво оба ми були солдати".
