Киргизка, 1856. Папір, сепія. 28,2x21,7. Праворуч унизу чорнилом авторський підпис: Т. Шевченко, на звороті — порядковий серійний номер і назва: 5. Киргизка. З 1965 року — з часу видання Повного зібрання творів Тараса Шевченка в 10 томах — сепія мала назву "Казашка", нині їй повернено авторську. Намальовано сепію влітку 1856 року в Новопетровському укріпленні. Поет-засланець постійно цікавився побутом і звичаями місцевого населення, серед якого прожив понад десять років. У записах Шевченкового "Щоденника" згадуються численні відвідування художником киргизьких і туркменських аулів. По суті Шевченко є першим художником, який майстерно й реалістично передав життя цих народів. Сепія виявляє професійне вміння художника розробити чітку композицію та цікаво й детально вибудувати сюжет, чим досягається особлива переконливість у зображенні правди. Спираючись на дерев'яний товкач, у глибокій задумі відпочиває стомлена жінка. На другому плані праворуч, біля входу в кибитку, сидить молодий киргиз, а ліворуч — прикутий ланцюгом до жердини мисливський беркут. Усі художні подробиці малюнка красномовно відтворюють трудовий день киргизької родини. Одяг і зовнішність молодої жінки подібні до образу сепії "Самарянка", а її постать нагадує жінок у творах "Благословіння дітей" і "Молитва за померлими". Аналіз спогадів і тогочасних епістолярних документів дає змогу сприймати твердження окремих дослідників про те, що моделлю для цих творів була нянька дітей Ускових.
