Портрет Пантелеймона Куліша 1843-1844. Полотно, олія. 40,3x32,2. Праворуч унизу червоною фарбою підпис: Т. Шевченко. Пантелеймон Олександрович Куліш (1818—1897) — історик і письменник, фольклорист і етнограф, критик і перекладач, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, багаторічний щирий та вимогливий приятель Шевченка (а не антагоніст!), переписувач і видавець його творів. Шевченко познайомився з ним у першій половині червня 1843 року в Києві, де відбулося ще дві зустрічі: наприкінці січня 1844-го і в грудні 1846 року. Вчетверте побратими спілкувалися до заслання на Борзнянщині після 10-го і до кінця січня 1847 року. Тоді Шевченко був старшим боярином на весіллі Куліша й Олександри Білозерської, відвідав Оленівку й Мотронівку. Трохи ширше про зустрічі, побачення з Шевченком у ці дні Куліш розповів в "Історичному оповіданні", а підсумував у спогадах: "Скоротали ж тоді ми з Тарасом не один веселий день і вечір на любих розмовах і співах". Часові рамки цих чотирьох зустрічей означили надмірно широке датування портрета (1843—1847 роки) у Повному зібранні творів Т. Г. Шевченка в 10 томах. Проте поза увагою фахівців залишилися стилістично-мистецький аналіз полотна, порівняння цього портрета роботи Шевченка з іншими його портретами та образу Куліша з його іконографією. Це зробив дослідник спадщини обох митців В. Яцюк, який після проведення ґрунтовного і копіткого аналізу переконливо обмежив датування 1843— 1844 роками. Портрет не закінчено. В. Горленко назвав його "підмальовок". Імовірно, що Шевченкові забракло часу на завершення твору, бо в січні 1844 року вони бачилися з Кулішем усього декілька днів. А коли поет отримав своє поличчя — олівцевий портрет, виконаний Кулішем 1844 року, — то вже поспіхом навзаєм підписав і подарував побратимові його портрет.
