Портрет Юлії Сребдольської 1847. Папір, олівець. 25,8 х 19,7. Праворуч унизу чорнилом авторські підпис і дата: Т. Шевченко. 1847. Юлія Григорівна Сребдольська — власниця хутора Сорока Борзнянського повіту Чернігівської губернії (нині він належить до села Забілівщини, підпорядкованого міськраді м. Борзни Чернігівської області). З 10 січня до першої половини лютого 1847 року Шевченко перебував на Борзнянщині, де відвідав багатьох друзів і знайомих, зачаровуючи їх дивовижною силою поетичного слова й красою співу. П. Куліш відзначав, що Кобзар був чудовим, можливо, найкращим у всій Україні, виконавцем народних пісень. Серед тих, хто цінував зустрічі з поетом, була родина Сребдольських. Н. А. Власенко пригадує, яке "сильне враження Шевченко справляв на слухачів своїм співом; Шевченко гостював у Сребдольських і в будуарі однієї з дівчат Сребдольських у присутності М. Д. Білозерського, людини дуже строгої, заспівав: і цей незворушний старий заплакав..." За час перебування в Борзні поет неодноразово приїздив на хутір. В один з таких приїздів було виконано портрет. За спогадами Миколи Миколайовича Білозерського, Шевченко створив два портрети Юлії Сребдольської, але невідомо, де зберігається другий. Шевченко-портретист неодноразово послуговувався графічною технікою ще навчаючись в Академії мистецтв. Так і цей портрет виявляє, що художник досяг значних успіхів у рисуванні олівцем. Ця техніка допомогла створити реалістичний образ. Автор прагнув не лише правдиво зобразити зовнішність Юлії Сребдольської, а й передати риси її характеру, внутрішній стан. Шляхетна, владна, незворушно спокійна, вишукано вдягнена жінка з проникливим і впевненим поглядом — такою сприйняв і відтворив її художник.
