Портрет Ганни Закревської 1843. Полотно, олія. 51 х 39,6. Ліворуч унизу авторські дата і підпис: 1843. Т. Шевченко. Ганна Іванівна Закревська (уроджена Заславська, 1822 — 1857) — дружина Платона Закревського. Шевченко познайомився з нею 29—30 червня 1843 року в маєтку Тетяни Вольховської в Мойсівці, неодноразово приїжджав у маєток Закревських до Березової Рудки. Про намір намалювати її портрет художник писав у листі до Віктора Закревського (брата її чоловіка): "А Ганні вродливій скажи, що як тільки очуняю та кожух пошию, то зараз і прибуду з пензлями і фарбами на цілий тиждень..." Портрет виконано 15—24 грудня 1843 року. Погрудне зображення, закомпоноване в овал, привертає увагу гармонійною цілісністю образу. На червоно-малиновому тлі, що контрастує з блакитною сукнею, створено витончене обличчя "Ганни вродливої" з довірливо лагідним поглядом. Художник вдало відобразив духовний стан і емоційний настрій портретованої, виявивши себе добрим знавцем жіночої психології. Твір засвідчує не лише високий професіоналізм художника, а й його щире захоплення цією жінкою. На засланні поет присвятив Ганні Закревській вірш Т. 3." ("Немає гірше, як в неволі"). З її ім'ям пов'язана поезія "Якби зострілися ми знову". Особливості колористичного мислення Шевченка-художника позначилися і на його поетичних творах, у яких переважають кольорові образи. Прикладом у даному разі є сприйняття поетом і художником кольору очей Ганни: І тими очима, Аж чорними-голубими, І досі чаруєш Людські душі?
