Автопортрет 1847. Папір, олівець. 12,7 х 9,9. Навесні 1847 року за участь у Кирило-Мефодіївському братстві Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга. Після слідства і оголошення вироку Тараса Григоровича доставили з Петербурга до Оренбурга, а звідти — до Орська. Автопортрет 1847 року, виконаний в Орській фортеці, — перший рисунок періоду заслання. Можливо, разом з листом художник надіслав його на Україну своєму другові Андрію Лизогубу. "...Ви пишете, чи покину я малювання. Рад я його покинуть, так не можна. Я страшно мучуся, бо мені заборонено писать і рисовать. А ночі, ночі! Господи, які страшні та довгі! — та ще й у казармах". І тут же просить, щоб Лизогуб надіслав йому етюдник з фарбами, чистий альбом і хоч би один пензель. У листі-відповіді Шевченків адресат писав: "Лист Ваш, коханий друже, я получив на самісінький Новий год. Превеликая Вам дяка і за лист, і за Вас; "тільки важко на Вас дивитись". А таки важко. Це автопортрет у солдатському мундирі й кашкеті-безкозирці, на околиші якого напис "3:Р" — в Орській фортеці Тарас Шевченко служив у 3-й роті 5-го батальйону Оренбурзького Окремого корпусу. Тяжкі муки вже наклали відбиток на обличчя поета, вражають пророчі страдницькі очі, в яких і гнів, біль, і непокора.
Хоч доведеться розп'ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи.
