Тарас Григорович Шевченко ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
український поет та художник
Вівторок, 19.03.2024
Як умру, то поховайте мене на Вкраїні... Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Статті [6]
Реферати [3]
Інші публікації [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 9
Показано матеріалів: 1-9

Соборність… Ця тема буде актуальною для України ще довгий час. Річ у тому, що коли зароджується ідея соборності, то соборність розуміється як зібрання всіх українських земель, які перебувають у складі інших держав, в єдину незалежну Українську державу. На жаль, і досі українські землі повністю зібрати не вдалося, якісь і нині залишилися чи то в Польщі, чи то в Росії. Нині проблема в тому, що українці роз'єднані не територіально, а за етнопсихологічним станом. А така соборність набагато складніша і дорожча!

Статті | Переглядів: 4799 | Author: Н.В.Білянська | Додав: sstimorol | Дата: 31.01.2015 | Коментарі (0)

Тарас Шевченко!.. Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує в золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків  літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шиллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Тарас Шевченко – чи не єдиний серед світочів людства, хто мав цілковите право сказати про себе: «Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини». Упродовж свого короткого, сповненого злигоднями віку, леліяв він у серці образ поневоленої і зневаженої України і, кажучи словами Івана Франка, «і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї».

Статті | Переглядів: 9127 | Author: Н.Андрюшина | Додав: sstimorol | Дата: 22.03.2014 | Коментарі (0)

Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір’ю генія, невгасимого Світоча – Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Речника волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків «рабів німих», вогненне слово, а в «Заповіті» дав їм наказ: «Кайдани порвіте!» Поява Шевченка – поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю.

І до тепер його життя, творчість аналізується, осмислюється вченими-шевченкознавцями, бо невизначеностей, спірних питань у шевченкознавстві ще багато. Відомий художник Леонардо да Вінчі дійшов висновку, що «малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство». Не випадково в історії світової культури поєднання в одній особі живописця і поета зустрічається часто. Очевидно, що доля щедро обдарованих творчих натур, яким тісно в межах одного виду мистецтва. З.Тархан-Береза підкреслює, що поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і надворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний. Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертався до шляхетних дяків-живописців, які, в основному, заставляли прислужувати їм.
Реферати | Переглядів: 7307 | Author: С.Теряєв | Додав: sstimorol | Дата: 17.03.2014 | Коментарі (0)

Щороку весна нагадує нам про Тараса, про незбагненну суть його Слова. І тоді стає святочно на душі, радісно на серці. Березневий розвій у природі (коли вже не зима, й іще не весна, але в повітрі вже нею пахне) спонукає до філософських роздумів.

Двісті років назад народився кріпосний хлопчик, якого батьки назвали Тарасом. Тарас – означає «бунтар». Чи могли уявити його батьки, ким він стане для свого народу, літератури, мистецтва? Помираючи, Григорій Шевченко сину Тарасу не залишив спадщини, бо, мабуть, на якомусь інтуїтивному рівні відчував, що на Тараса чекає доля зовсім інша, ніж на його братів та сестер.

А Доля… У своєму «Кобзарі» Тарас Шевченко вживає це містичне слово аж… 175 разів. І лише декілька разів «недоля». А Доля вготовила Шевченку важкі життєві випробування і славу, тільки не прижиттєву, а славу після смерті… У чому ж велич поета. І не тільки в Україні, а й в усьому світі?

Коли восени 1963 року американський письменник Джон Стейнбек приїхав на кілька днів до Києва, йому, зрозуміло, серед усього іншого запропонували відвідати музей Т.Г.Шевченка. Гість, однак, зустрів цю пропозицію без особливого ентузіазму, та все ж погодився побути в Шевченковому музеї кільканадцять ритуальних хвилин. І ось замість кільканадцяти хвилин Джон Стейнбек провів там майже дві години, жадібно вдивляючись у вітрини й докладно розпитуючи екскурсовода про найменші подробиці. Наприкінці експозиції, де розповідається про смерть поета й де з невидимих джерел у музейне повітря вривається могутня мелодія «Заповіту», Джон Стейнбек заплакав – і швидко побіг із залу, засоромившись, напевно, непроханих сліз.
Статті | Переглядів: 20596 | Author: С.Сірик | Додав: sstimorol | Дата: 17.03.2014 | Коментарі (0)

Не вмирає душа наша, не вмирає воля…
Т.Шевченко

Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише ілюзія. Шевченко – як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з долею України і разом з її буттям продовжується нею, росте й розвивається в часі, в історії, і нам іще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка.

Тараса Шевченка ми розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти до нього, у його час. Щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства ХІХ століття. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.
Статті | Переглядів: 5492 | Author: Н.Білянська | Додав: sstimorol | Дата: 27.02.2014 | Коментарі (0)

Він був сином мужика і став володарем в царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. (Іван Франко)

Життя – це безмежне небо, на якому щомиті та спалахують, то гаснуть зірками людські долі. Одні з них тьмяно блимають, а інші яскраво горять, ведучи за собою мільйони, освітлюючи їм шлях та вказуючи дорогу. Такою яскравою зіркою в нашій історії та літературі є геніальний пророк, майстер художнього слова, співець правди – Тарас Шевченко.

В убогій хатині кріпацької родини Шевченків 9 березня 1814 року пролунав голос новонародженого Тараса. Голос, який у майбутньому пробуджуватиме мільйони, який відлунням із сивої давнини пройде крізь товщу часу, не втративши своєї сили, і розіллється по всіх усю дах, несучи у світ слово про Україну, оспівуючи її велич та красу.
Статті | Переглядів: 3917 | Author: П.Лук’яненко | Додав: sstimorol | Дата: 13.02.2014 | Коментарі (0)

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали у себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить "Кобзар", книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

Дивовижна доля цієї книги, котра за життя поета видавалася тричі, і кожного разу містила більшу кількість творів. У першому виданні "Кобзаря", що побачило світ у 1840 році, було лише вісім віршів, балад і поем. Його надрукували завдяки активній допомозі Є.Гребінки і П.Мартоса у кількості не більш як тисяча примірників (точних даних не збереглося). У 1844 році з'явився "Чигиринський кобзар" і "Гайдамаки", опубліковані Лисенковим, який купив права у автора. І тільки у 1860 році, незадовго до смерті поета, вийшло нове, найбільш повне прижиттєве видання "Кобзаря", до якого увійшли 16 творів (для порівняння зазначимо, що сучасні видання містять 228).

Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя і все найістотніше із життя українського кріпака Тараса Шевченка - від його юності й до останнього подиху - ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його у хвилину творчого осяяння було найменовано"Кобзарем". Відтоді впродовж багатьох десятиріч книга ця буде настільною для кожного українця.
Статті | Переглядів: 13164 | Author: Л.М. Заїченко | Додав: sstimorol | Дата: 15.03.2011 | Коментарі (0)

Століттями жили ми в зоні страхітливого атомного русифікаційного двигуна, і тільки 150 років тому з появою Шевченкового слова з’явилася надія побороти невидиму й лицемірну смерть нашої нації.

Пам'ять про минулу запорозьку славу – щемлива і болісна пам'ять – це те найголовніше, що лежить у фундаменті нового завіту українського народу. Туга Шевченкова за часами, коли запорозьке козацтво не дозволяло нікому знущатися з нашої землі, з нашої національної гідності, возвеличування лицарів свободи – це не просто романтичне переживання поета, що ідеалізує минувшину, це, насамперед, жадання волі для свого народу, поетизація національної справедливості, проповідь героїчної правди, без якої людська душа нездатна бути ні радісною, ні творчою, ні співчутливою. Панування запорожців поет витлумачує не як життя в розкошах та ледарстві, а як боротьбу: «пановали, добували і славу, і волю».

Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя і з якої не виходив ніколи. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України. До останніх днів свого життя Шевченко у своїх творах закликав українців повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів.
Реферати | Переглядів: 3363 | Author: Сергій Сімутенков | Додав: sstimorol | Дата: 10.03.2011 | Коментарі (0)

До акварелі Шевченко звертався упродовж майже усього життя і залишив у цій техніці найбільшу частину своєї живописної спадщини. 94 акварелі Шевченка зберігаються у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві; 17, виконаних в Альбомі 1845р. — в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка Національної Академії Наук України (ІЛ НАНУ). Окремі твори — у колекціях Музею О.С.Пушкіна, Інституті російської літератури (Пушкінський дім) Академії наук Російської федерації (СПб), Російського музею (СПб), Варшавського національного музею. Разом з тим значна кількість оригінальних Шевченкових акварелей залишається незнайденою або й втраченою . На щастя, кілька з них збереглися в копіях інших художників або в репродукціях у різних виданнях (на жаль, здебільшого однотонних). За друкованими та архівними джерелами зареєстровано ще понад 20 акварельних творів Шевченка, місцезнаходження яких невідоме (можливо, їх більше — у багатьох згадках не вказана техніка виконання).
Реферати | Переглядів: 10646 | Додав: sstimorol | Дата: 31.01.2011 | Коментарі (2)

Форма входу
Пошук
Календар
Картини Т.Шевченка
 

Друзі сайту
  • W3Schools українською
  • Copyright Тарас Григорович Шевченко by sstimorol © 2024  Безкоштовний хостинг uCoz