Портрет Агати Ускової з донькою Наталею, 1854. Папір, сепія. 27,6 х 21,2. Ліворуч унизу червоною фарбою дата і монограма автора: 1854. III. На портреті — Агата Омелянівна Ускова, дружина коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова, зі старшою донькою — однорічною Наталочкою (1853— 1918). Шевченко був частим і бажаним гостем у родині Ускових, де на нього чекали і їхні діти. Поет радів їм, охоче бавлячись із Наталею і Дмитриком. "Мою старшу, Наталю, він пестив і завжди шукав нагоди бути з нею", — читаємо у спогадах Агати Ускової, де вона розповідає про ще один портрет доньки — з собачкою, виконаний у 1857 році (доля його невідома). Твір мав дарчий напис автора: "...милой умнице Наташеньке на память от дяди Тараса Шевченка". Репродукований портрет виконано з натури, у світлиці літнього будинку коменданта. Образам портретованих притаманна тонка психологічна особливість: своєрідне душевне продовження матері в дитині. Художник просто, але переконливо розкриває не лише їхню зовнішню схожість, а й взаємозв'язок настроїв і характерів. У ніжному личку Наталі виразно проступають риси вродливої, доброї та трохи гордовитої, впевненої в собі Агати. Водночас маленьке янголя пробуджує в Агаті найпотаємніші струни материнського щастя й любові. Лаконічна і виразна композиція виказує сердечне ставлення Шевченка до обох портретованих.
